Комунальний заклад Львівської обласної ради "Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека"
центр інформаційного та комунікативного забезпечення потреб в освіті і самоосвіті, в профорієнтації, в духовному, емоційному, естетичному розвитку педагогічних працівників.
Відкрито книжкову виставку, присвячену Валентину Бичку
До 115-ти річчя від дня народження Валентина Васильовича Бичка (17 червня – 1912), українського поета у приміщенні «Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки» представлено книжково-журнальну виставку: «Щирий друг дітвори» (експонується з 17 червня до 13 липня в приміщенні абонементу).
Довідка
Валентин Васильович Бичко народився 17 червня 1912 р.в Харкові, однак дитинство його пройшло на Чернігівщині.
Спочатку Валентин навчався у Прилуках, що за сім кілометрів від села. Пішов зразу в четвертий клас. Захоплювався гуманітарними предметами — мовою, літературою, історією, хоча не відставав і в інших. Свій перший допис видрукував у газеті «Правда Прилуччини» (тоді йому було лише 12 років).
Знаковим для поета став 1925 рік: саме тоді почала видаватися перша газета для дітей українською мовою «На зміну» (згодом «Зірка»), і вже у другому номері газети було вміщено його вірш «Червоній Армії».
Валентин Бичко ввійшов у літературу в середині 30-х років XX століття разом з Андрієм Малишком, Іваном Неходою, Миколою Нагнибідою та іншими поетами, а своїм наставником вважав Павла Тичину.
Здобувши вищу освіту в Харкові (Валентин Васильович закінчив у 1932 році Харківський інститут народної освіти й отримав диплом учителя української мови та літератури), працював на педагогічній ниві; був редактором газети «Зірка», головним редактором видавництва «Молодь», редактором журналу «Піонерія».
Перша книжка для дітей «Матері на заводах» вийшла в 1932 році, а за нею — «Першотравневий гість» (1935), «Веселі школярі» (1941), «Веселка» (1946), «Літа піонерські» (1954), «Вогнище» (1969), «П’ять казок» (1970) та інші.
За повість «Благословлялося на світ» та книжку поезій «Сімейний альбом» В. Бичко був удостоєний літературної премії імені Лесі Українки (1977).
Багатьом віршам поета судилося стати піснями («Ронить листя клен похилий…», «Ой любов…», «Не вставай, тумане…», «Карнавальна» тощо).
Творче кредо Валентина Бичка — дивитися на світ «прозірним оком простоти».
Помер 31 жовтня 1994 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.