Із матеріалів науково-методичного часопису "Іноземні Мови в школах України". (2022. – № 1. - С. 45-49).

Огляд статті «Сучасні методи викладання іноземної мови» (автор публікації – О. Давидова).  

У науковій розвідці викладача іноземної мови Київського вищого професійного училища швейного і перукарського мистецтва (м. Київ) – Олени Давидової – вивчаються методи, що застосовуються при вивченні іноземної мови. Автором підкреслюється важливість оволодіння іноземною мовою в сучасних умовах розвитку соціуму і держави. Необхідність вивчення і знання іноземної мови проектується ледь не на всі сфери життя сучасної людини, це і свідчення успішності, і вагомий крок у професійному шляху чи навіть виборі професії, це і значний комунікативний компонент, так необхідний і в реальному, і у віртуальному світі, що може стати визначальним компонентом у базових прагненнях людини ХХІ століття. Отож, ваги набуває інструмент оволодіння мовою - метод, як засіб взаємодії педагога та вихованця, де через процес передавання та засвоєння знань з’являється результат навчання, власне якість, ефективність цього результату.

Авторка статті починає з класичного інструменту викладання іноземної мови – граматично-перекладного методу. Тут процес навчання розгортається як рух від однієї граматичної структури до іншої, поєднаний з акумулюванням лексичного багажу. Метод базується на актуалізації 4-х складових мови як системи – говорінні, аудіюванні, читанні і письмі. До переваг методу можна віднести вивчення граматики на високому рівні із паралельним якісним засвоєнням лексичного матеріалу.  

Природній метод вивчення іноземної мови полягає у поступовому засвоєнні іноземної мови на тлі створення тих же умов, що і при вивченні рідної мови школярами. Головна мета цього методу має комунікативний аспект – навчити унів спілкуватися іноземною мовою.

Прямий метод передбачає багаторазове повторення і відпрацювання різного роду структур. Практикується в окремих європейських державах. Засвоєння відбувається через роботу з мовленнєвим матеріалом.

Метод фізичного реагування полягає у виконанні кількоох послідовних навчальних етапів, починаючи від слухання та читання нового матеріалу іноземною мовою, і завершуючи реалізацією дій, почутих з аудіо матеріалу.

У науковій розвідці розкриваються дидактичні деталі й інших методів навчання іноземної мови, зокрема таких як: аудіолінгвальний метод, аудіовізуальний метод, метод занурення, комунікативний метод, свідомо-порівняльний метод, проблемно-пошуковий метод, аналітичний або лексико-перекладний метод, лінгвосоціокультурний метод, метод проєктів, аналітико-імітативний метод, метод читання, метод вивчення мови через малювання, метод Міллера, а також мнемотехніка як система запам’ятовування слів за допомогою асоціацій. Належну увагу приділяється у статті й характеристиці ігрових технологій, як дієвих методичних компонентів у процесі вивчення іноземної мови: тут йдеться про використання ігрових форм навчання з урахуванням базової диференціації їх на фонетичні, лексичні та граматичні ігри. Подані у статті матеріали можуть сприяти роботі педагога з вихованцями під час вивчення іноземної мови, враховуючи можливість обрати як один, так і низку методів, за потреби доцільно поєднати їх, залежно від конкретних навчальних завдань, та заради майбутнього ефекту в оволодінні іноземною мовою на належному рівні. 

Підготував: В. Ковпак.