Джек Лондон

«Хочеш знати, хто я такий? То зрозумій: я теж був мрійником… Але дуже рано, мені було всього дев’ять років, я відчув на своєму плечі важку руку життя. Відтоді тягар цей завжди при мені. Я залишився чуйним, хоч і облишив прекраснодушність. Життя зробило мене практичним, таким, яким мене тепер знають, – різким, жорстоким, прямолінійним. Воно навчило мене розум ставити над уявленням, людині розумній віддавати перевагу перед емоційною…».

Це слова американського письменника Джека Лондона (1876-1916) з його листа до американської письменниці Анни Струнської.

12 січня 2021 р. виповнюється 145 років від дня народження великого майстра оповідання.

Народився Джек (Джон Гріффіт) Лондон у 1876 році в місті Сан-Франциско (штат Каліфорнія). Батько письменника був Вільям Генрі Чані – викладач, здібний математик, автор повістей, віршів та романів, адвокат.

Мати письменника – вчителька музики й ораторського мистецтва Флора Велмен. Після того, як її покинув Чані (хлопцеві тоді було вісім місяців), вона вдруге вийшла заміж за учасника громадянської війни, батька двох дітей Джона Лондона. Від вітчима й успадкував своє прізвище майбутній письменник, а Джеком його назвали, щоб уникнути непорозумінь, адже у сім’ї стало два Джони.

Джон Лондон всиновив хлопця й повністю замінив йому батька.

Велика економічна криза змушувала Джона Лондона і його сім’ю часто шукати роботу і змінювати місце проживання.

У 1889 році Джек Лондон успішно закінчує оклендську початкову школу. Однак продовжувати навчання не міг: треба було заробляти на хліб, бо вітчима збив поїзд і він став калікою.

Джек іде працювати на консервну фабрику, потім здобуває славу «принца устричних піратів», наймається на корабель і вирушає на сім місяців у плавання до берегів Кореї, Японії й Сибіру, влаштовується на джутову фабрику та ін.

Джек Лондон багато читав. Коли місцева газета «Кол» оголосила конкурс на краще оповідання, мати вмовила Джека взяти в ньому участь, і хоч юнак працював на фабриці, він за три ночі написав нарис «Тайфун коло берегів Японії» і одержав за нього першу премію.

В 1895 році Лондон здійснює свій перший задум – поступає в коледж, поєднуючи навчання з працею, але не закінчує його.

Успішно вступає до університету. Проте вчитися довелося трохи більше семестру, бо невдовзі захворів вітчим і нікому було утримувати родину.

Джек Лондон займається самоосвітою. Купивши друкарську машинку, вистукує одним пальцем нариси, вірші, наукові статті, оповідання і відсилає їх до різних журналів, але у відповідь одержує відмови: його творам бракує поетичності й художності, в них багато надуманого, відсутня дія.

Щоб допомагати сім’ї, Джек пере, крохмалить і прасує білизну в пральні, де настільки стомлюється, що не в змозі навіть читати після роботи. І раптом на Алясці відкривають золото. Джек Лондон, повіривши газетам і «очевидцям», вирушає в липні 1897 року на Північ, долаючи неймовірні труднощі й розчарування. Але саме тут, на Клондайку, він побачив багато сюжетів і тем для своїх майбутніх оповідань і повістей.

Наприкінці 1898 року Джек Лондон захворів на скорбут: відсутність свіжих продуктів та овочів далися взнаки. Він тікає з Аляски. З великими труднощами без грошей прибуває додому, де не застає живим вітчима.

Поступово він визріває як письменник. У 1899 році журнал «Блек кет» почав друкувати його твори. Окрилений, він допрацьовує повернуті раніше рукописи і видає в 1900 році першу збірку оповідань «Син вовка», за якою одна по одній виходять інші. До письменника приходить заслужене у важкій праці визнання.

Джек Лондон багато пише про тварин. Він бачить природу як щось єдине, тварину – як близьке людині створіння.

У 1903 році вийшла краща з анімалістичних повістей Лондона «Поклик предків». Це була нехитра оповідь про життя собаки Бека. Чудовий, породистий пес, що виріс у теплій Каліфорнії, в родині, де його любили, в умовах, що їх створюють своїм улюбленцям заможні люди, зрадливою долею був занесений на далеку Північ і став їздовим собакою. Бек проходить через руки різних хазяїв, і люди в ставленні до тварини виявляють свою сутність. «Герой» повісті, ставши одним з найкращих, найсильніших собак, найпристосованіших до суворого життя Півночі, його умов, нарешті потрапляє до господаря, для якого собака – справжній друг. Але з кожним роком Бек сильніше відчуває «поклик предків» – могутній поклик природи, що веде його назад, до життя дикого, природного. І, нарешті, після смерті господаря, він приєднується до вовчої зграї. Сюжет цієї повісті нехитрий. Але в цю нехитру структуру вміщено цілу гаму почуттів, які передано лаконічно і переконливо через концентрований опис «вчинків» Бека.

Джек Лондон пройшов тяжке життя, яке зробило його практичним, але не забрало чуйності. Герої його творів також сильні, пристосовані до труднощів.

Підготувала Наталя Звольська (бібліотекар-методист відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ)